Лідія Яремчук: «Безвихідь у мистецтві людині пропонувати не можна…»

8 грудня відома актриса Національного театру російської драми ім. Лесі України відзначає ювілейЛідія Яремчук: «Безвихідь у мистецтві людині пропонувати не можна…»

Лідія Яремчук: «Безвихідь у мистецтві людині пропонувати не можна…»

8 грудня відома актриса Національного театру російської драми ім. Лесі України відзначає ювілей

7 грудня, 2015 - 15:08

Складно уявити собі, що Лідія Яремчук могла вибрати іншу професію. За, майже, 50  років служби в театрі акторка створила понад 50 різнопланових ролей і довела своє право на цю сцену,  на глядацьке кохання, на нагороди і звання. Адже, поступися Лідія Григорівна своїм батькам багато років тому, ми  б втратили видатну акторку і, можливо,  мали б… юриста.

Як признається Л.Яремчук, її, юну киянку, з дитинства  полонило мистецтво: вона жадібно зачитувалася класичною літературою і любила  декламувати поезію, прилучилася до театру (опера, балет, драма), який відвідувала чи не кожен день. Потім була студія «Художнього слова» при районному Будинку піонерів…

Лідія Яремчук випускалася з Театрального інституту, виконавши роль Гелени в дипломній виставі «Варшавська мелодія» (Л. Зорін). Після успіху для молодої акторки було відкрито двері київських театрів, але вибрала вона  Російську драму ім. Лесі Українки. І хоча акторка мріяла грати класику, в репертуарі театру тоді переважала радянська драматургія. Зокрема Лідію Григорівну було задіяно у виставах «Більшовики» М. Шатрова, «Справедливість – моє ремесло» В. Кашина, «Затюканий апостол» А. Макайонка.

Пощастило акторці зіграти, у «Владі пітьми» Л. Толстого, в «Кам'яному володарі» за п'єсою Лесі Українки та «Дітях Ванюшина» С.Найдьонова. Була щаслива зустріч і з драматургією А.Чехова у «Вишневому саду» та «Іванові». Характерні ролі до Лідії Яремчук прийшли після вистави «Кафедра» (1979)

9 грудня о Київському театрі «Актор» відбудеться бенефіс Лідії Яремчук. Актриса зіграє у виставі «Без вини винуватА» / Фото надане театром «Актор»

«Актори - залежні люди. Від репертуару і розподілу ролей. Не завжди ми граємо те, що хочемо, - а інколи цікавим може виявитися той матеріал, про який ніколи й не думав. Частенько трапляються ролі «на опір», і наше завдання освоїти їх, приміряти на себе. Лишень якщо вони стануть близькими тобі, глядач повірить у історію, яка пред'являється театром. У виставі «Кафедра» я грала аспірантку Бєлкун, яка розносила хабарі, – подарунки, так би мовити - заради кар'єрного просування. Я грала це дуже сором’язливо, моя ж героїня мала робити це хоробро, не соромлячись анітрохи і без докорів сумління. Щоб виконати режисерське завдання, довелося багато працювати над собою, я навіть спробувала одного разу зробити це в житті. Сама оцінити себе не можу, але колеги говорили, що роль вийшла. А в іншій виставі «Молода господиня Ніскавуорі» я грала стару діву - жовчну натуру. І щоб налаштовувати себе на певний лад, я придумала надіти нижню спідницю з тафти, яка шарудить. Коли я пересувалася сценою вона шелестіла, на кшталт шипіння змії. І нехай глядачам далі другого ряду це не було чутно, деталь ця пробуджувала мою фантазію», - призналася актриса. Сьогодні Лідія Григорівна бачить себе в жанрі ліричної комедії.

РОЛІ РОЗПОДІЛЯЮТЬСЯ НА НЕБЕСАХ

Нерідкі випадки, коли до кращих своїх ролей актор іде все життя. Працює, не покладаючи рук, виношує ідеї. Окремим епізодом у творчій діяльності Лідії Яремчук є її моновистава «Шлюби здійснюються на небесах». Інсценування роману Льва Толстого «Війна і мир» акторка написала сама. Протягом півтори години акторка оповідає про Наташу Ростову, розкриваючи її душевний світ. Подарувати сценічне життя окремим розділам роману Толстого акторка мріяла багато років. Твір надихнув акторку, і з його уривками Лідія Яремчук виступала на різних концертах і робила безліч спроб подати цей матеріал у різних формах. У цьому акторці допоміг режисер Леонід Остропольський. Вистава і сьогодні йде на сцені під дахом.

9 грудня о Київському театрі «Актор» відбудеться бенефіс Лідії Яремчук. Актриса зіграє у виставі «Без вини винуватА» / Фото надане театром «Актор»

«Не хотілося б надавати цій історії містичного забарвлення, але я настільки була переповнена матеріалом, що відчувала себе начебто вагітною на дев'ятому місяці. Мені здавалося, що я ось-ось лусну. І коли я запропонувала художньому керівникові нашого театру М.Ю.Резниковичу ідею цієї постановки, і він прийняв її, інсценівка народилася нестримно. Текст окремих розділів укладався так блискавично, що я не розуміла, як освоювала його, особливо, ці складнопідрядні речення, якими писав Лев Миколайович, - згадує Л. Яремчук.

«АКТОР У РУКАХ РЕЖИСЕРА МАЄ БУТИ М'ЯКИМ ПЛАСТИЛІНОМ»

Акторці Лідії Яремчук довелося попрацювати з багатьма режисерами. Всі вони сформували її як особу, і ті, хто допоміг розкритися акторці, і ті, хто навпаки, нічого не дав у творчому плані. Хоча Лідія Григорівна зазначає, що не визнає режисерської диктатури і може працювати лише в співдружності, якщо є взаєморозуміння: «Актор у руках режисера має бути м'яким пластиліном, а не слухняною лялькою. Робота режисера в тому й полягає, щоб допомогти акторові виконати поставлене завдання, а не змусити. А я людина запальна, на жаль, але, на щастя, вихована, тому вмію стримувати себе. Але якщо я відчуватиму несправедливість, то не мовчатиму – скажу все, що думаю».

ГЛЯДАЧ ПОВИНЕН ЙТИ ДО ТЕАТРУ ЗА ДОБРОМ

Лідія Яремчук упевнена, що безвихідь у мистецтві людині пропонувати не можна, її вистачає і в реальному житті. До театру глядач має йти за добром, за світлими думками і відчуттями. Одні вистави змушують нас думати, інші – відчувати, треті просто допомагають розслабитися і отримати задоволення. І в цьому немає нічого негожого, все залежить від того, які завдання ставили перед собою творці вистави. Кожен вечір  на кону сцени відбувається одвічна боротьба добра і зла. І не важливо, яким є розмір цієї сцени - маленька (театру «Актор», де впродовж декількох років вона проживає різні жіночі долі, існуючи в режимі крупного плану) чи велика сцена Театру ім. Лесі Українки, де потрібно непросто зуміти взяти увагу безлічі глядачів, але й утримати його впродовж усієї вистави.

10 грудня на сцені Національного театру російської драми ім. Лесі Українки Лідія Григорівна виступить відразу в двох ролях (Настасії Петрівни Зяблової  і Ганни Миколаївни Антиповой) в трагікомедії «Дядечків сон» / Фото Ірини СОМОВОЇ

Акторка із задоволенням іде на експеримент. Таким своєрідним експериментом стала для Лідії Григорівни робота у виставі «Дядечків сон» Ф.Достоєвського. Тут вона грає відразу дві ролі. Причому міра перевтілення така, що глядач не відразу усвідомлює, що персонажів двоє, а акторка одна. З постановки публіка повинна мати якийсь моральний урок, вважає акторка. Звичайно, час летить, змінюються епохи, і шукати нові форми вистав цілком природно, але моральні критерії мають бути в пріоритеті в усі часи.

Яремчук і сама любить ходити до театру, як глядач. Захоплюється суміжними видами мистецтва - оперою і балетом. Обожнює мандрувати, а також відвідувати всілякі галереї та музеї. Багато читає, не забуваючи про акторські обов'язки, друзів і родину.

Сьогодні Лідію Григорівну на сцені Національного академічного театру ім. Лесі Українки можна побачити в чотирьох виставах: «Бабине літо», «Шлюби укладаються на небесах», «Дядечків сон» та «Жінки. Фрагмент. Скандал без антракту».

Кристина СРІБНЯК

Рубрика:

Культура

Веб-портал JooMix.